К основному контенту

Сообщения

Показаны сообщения с ярлыком "подорож"

В Словаччину з України велосипедом або Як ми тестили безвіз. Пошук житла

Пошук житла винесу окремим постом. Основна суть проблеми вже викладена вище. На пошуки житла у мене пішов десь тиждень і, в загальному рахунку, близько 10 годин вільного часу. Довелось підключати словацьких друзів для перекладу тексту для бронювання і періодичні “продзвони” в обрані пансіони. Проблема виявилась більш серйозою, аніж я міг собі представити. І словацьку фразу "šalený východ"(шалений Схід) я відчув на всі 100%. Майже ніхто в тому регіоні не користується електронною поштою. Вона як би є у всіх, але відповідь ніхто не пише. Про букінг.ком там взагалі ніхто не чув:) Частина пансіонів просять бронювати через сайт, але потім починають тобі надзвонювати і щось торохтіти словацькою, при чому при бронюванні я вказував, що комунікація лише імейлом.

В Словаччину з України велосипедом або Як ми тестили безвіз. Початок

Словаччину на авто з велосипедом я відвідав минулого року і одразу влюбився в цю країну, її природу і в ідеальні умови для велосипедистів, як матрасників:) так і шосерів з даунхільщиками. А цього року Україна отримала довгоочікуваний безвіз, тому одразу виникла ідея його затестувати. Разом з цим, маю бажання пропагувати велотуризм та велосипед в цілому, в першу чергу, серед друзів і знайомих, які тільки почали катати, або планують. Друзі зголосились дуже швидко. На момент написання першого посту велощоденника зібралось нас 8 людей. Майже всі новачки, з мінімальним накатом. На цій кількості бажаючих “реєстрацію” в цей похід вирішив закрити. Аби не витрачати багато часу на переїзди на транспорті з велом, вирішили їхати потягом до Ужгорода, перетинати кордон і катати на сході Словаччини, відвідавши найцікавіші місця. За попередніми запланованими треками, необхідно буде проїжджати до 70км на день з набором висоти до 1000м.

Ландшафтний парк "Олександрія"

Після відвідування села Буки на зворотньому шляху заскочив в парк в Білій Церкві. Якось раніше постійно проїздив повз нього і бажання прогулятись там не було. І, як виявилось, не дарма. Тут існує дуже велика проблема зі сміттям. Особливо неприємно виглядають озера. Що цікаво, за всю прогулянку парком я зустрів лише один смітник. Так, проблема не в смітниках, а в людях, але, я думаю, це хоча б частково вирішило проблему. Загалом, парк непоганий, є де погуляти та покатати на велі. Є гарні види. Але не так вражає, як, наприклад, Софієвка чи парк в Тростянці. Вхід до парку - 10грн

Буки

В Буки краще діставатись через Білу Церкву, а не тим шляхом, яким рекомендує навігатор. Через БЦ трохи далі, але швидше, оскільки дорога через села місцями схожа на поверхню місяця. В Буках знаходиться ландшафтний парк, заснований за рахунок родини Суслових. Вхід в парк абсолютно безкоштовний, хоча є частина території, на яку разом з екскурсією можна потрапити за символічних 10грн. Парк невеликий, не особливо поспішаючи, його можна оглянути за годину. Є місце для пікніку. На території парку працює кафе, але з першого погляду, популярністю не користується. Думаю, що це із-за не дуже добрих відгуків в інтернеті.

Стамбул. Коти. Чай. Транспорт

Стамбул найбільше запам'ятався кількістю котів. Коти довкола - на дахах, у вікнах, в ресторанах, на кладовищах. Оскільки я позитивно ставлюсь до цих мімімішних тварин, то ніякого дискомфорту це не доставляло, а навпаки...

Стамбул. День третій. ГрандБазар. Таксім. Галатський міст. Сулейманіє.

Третій день у нас був останнім, тому вирішили відвідати Гранд Базар та купити різних лукумів, подивитись на турків та себе показати. По Гранд Базару ходили по навігації. Інакше ніяк - там народжують, там ходять в школу, одружуються і помирають. Складається таке враження, що тут можна купити навіть ядерну боєголовку. Центральні вулиці Гранд Базару

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам. Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору. Вид на Блакитну мечеть з площі

Стамбул. День перший. Палац Топкапи, Цистерна Базіліка, Босфор

Потрапивши в тему Стамбулу на сайті tripadvisor, я був вражений кількістю нагород, які отримали стамбульські визначні місця. У мене почало сіпатись око при перегляді рейтингів, опусів, планів, карт... Стало зрозуміло, що за три дні з містом детально не ознайомитись і ми вирішили вивчити центральну частину плюс найбільш рейтингові околиці. Заселились в самому центрі, в районі Султанахмет. В 5 хвилинах пішки від одноіменної мечеті. В перший день направились в палац Топкапи - головний палац Османської імперії, також тісно пов'язаний з султаном Сулейманом 1 та Роксоланою. Потрапили на відкриття і не помилились, оскільки через пару годин палац наповнили мільйони осман та інших туристів. Центральний вхід на територію палацу. Топкапи дослівно "гарматні ворота"

Будапешт

Будапешт - яскраве місто, в якому вдень складно сховатись від настирливих туристів, але вночі, коли туристи ідуть спати, Будапешт перетворюється в суцільний тусовочний майданчик з самоорганізованими "паті" під відкритим небом. 1. Парламент вночі

Родос

Ніколи не очікував чогось фантастичного від грецьких островів. В планах відвідин Греції у мене теж ніколи не було. Але так склалось, що замість запланованої Барселони і розгільдяйської авіакомпанії Vueling доля занесла мене на Родос. Їхати довелось туристичним чартером з проживанням в такому ж туристичному готелі. Це найменш улюблений вид відпочинку для моєї гіперактивної тушки, тому одразу було вирішено використовувати готель (наполовину заповнений росіянами) лише для ночівлі. Проблему пересування як завше вирішило прокатне авто. З прокатом на Родосі не все так просто. Ціни на автомобілі на порядок вищі, аніж в інших країнах Європи, з урахуванням того, що сам туристичний сезон ще не почався. До того ж стан самих автомобілів не найкращий. Місцеві греки радять брати авто через посередників, що і було зроблено. Ціна прокату без урахування страховки дійсно вийшла нижча, приблизно вдвічі. Але в результаті, куплена повна страховка у посередника ніяк не визнається компанією, яка над...

Про поліцію Грузії

В один прекрасний сніжний день під час одного з падінь на схилах Кудебі в Грузії я загубив мобільний телефон. Втрату помітив вже в готелі. Зробив контрольний дзвінок на загублений телефон, відповіді не отримав. Передзвонив в Україну, заблокував картку і забив. Забив тому, що звик, що у нашій країні в більшості випадків загублені речі не повертаються до власника. Пройшло декілька днів, я продовжував насолоджуватись безкрайніми просторами кавказьких гір. В один з тихих і спокійних вечорів забігають до мене мої товариші і кажуть, що мене розшукує грузинська поліція і хоче повернути мій телефон. Постфактум я дізнався наступне. Якась добра людина знайшла мій апарат і віддала його поліцейським. Останні, в свою чергу, почали розшукову діяльність. Вони передзвонили майже всім моїм знайомим та рідним, дізнались мої ПІБ і почали шукати по готелям. Знайшли, відправили людину до мене в номер. Щоб всі розуміли - в Гудаурі 92 готелі і вони знайшли потрібний. Телефон я забрав в пол...

Під блакитним небом Тоскани.

Італія - одна з моїх найулюбленіших країн, в яких мені доводилось бувати. Італія - це перша закордонна країна, до якої я потрапив в далекому дитинстві. Можливо як раз це і відіграло суттєву роль і мальовнича Італія запала мені глибоко до душі. Вперше я потрапив до Італії двадцять років тому  як "дитя Чорнобиля" в звичайну італійську родину. З часом вивчив мову(яку згодом успішно забув :)), у мене з'явились нові друзі, з якими я періодично проводив час влітку. Йшли роки, зв'язки втратились. Через 20 років на моєму шляху трапились люди, які допомогли знайти старих знайомих. І ось, влітку 2013 я вкотре відправився до Італії зустріти своїх друзів та паралельно погарцювати тосканську землю.  7 днів, прокатне авто, 1500км доріг Тоскани, неймовірні ландшафти, нові знайомства, справжня піцца та фантастичне італійське вино.