К основному контенту

Стамбул. День перший. Палац Топкапи, Цистерна Базіліка, Босфор


Потрапивши в тему Стамбулу на сайті tripadvisor, я був вражений кількістю нагород, які отримали стамбульські визначні місця. У мене почало сіпатись око при перегляді рейтингів, опусів, планів, карт... Стало зрозуміло, що за три дні з містом детально не ознайомитись і ми вирішили вивчити центральну частину плюс найбільш рейтингові околиці.

Заселились в самому центрі, в районі Султанахмет. В 5 хвилинах пішки від одноіменної мечеті.

В перший день направились в палац Топкапи - головний палац Османської імперії, також тісно пов'язаний з султаном Сулейманом 1 та Роксоланою. Потрапили на відкриття і не помилились, оскільки через пару годин палац наповнили мільйони осман та інших туристів.

Центральний вхід на територію палацу. Топкапи дослівно "гарматні ворота"
Один з будинків на території

Всередині

Вид з балкону палаца
Територія палацу значно менше за територію володінь нашого екс-султана, але вироби знайдені там набагато вишуканіші за ті, які довелось бачити в Межигір'ї. Я не любитель усіляких коштовних бряскалець та зброї з інхрустованим камінням, але те, що побачив в палаці, можна сміло назвати витворами мистецтва. На жаль, всередині фотографувати не можна. Та і краще самому побачити все на власні очі.

Парк біля палацу
Сувенірна крамниця палацу
В центрі Стамбула під землею знаходиться одне з найбільших підземних водосховищ колишнього Константинополя - цистерна Базиліка. Будівництво водосховища почалось в далекому 306 році. Загалом на території теперішнього Стамбулу знаходиться близько 40 схожих водосховищ

цистерна Базиліка
Свіжий гранатовий сік біля входу в цистерну
Другу половину дня вирішили провести на Босфорі - тридцятикіломентровій протоці, що об'єднує два континенти. Зі сторони Босфору на Стамбул відкривається зовсім інший вид. Історію про пошук необхідного парому я опущу. Це виявилось не так просто зробити, як часом описують в різних гайдах :) Але, нарешті, ми таки завантажили свої тушки в приватний плав засіб і вирушили в трьохчасовий круїз по протоці.
Мечеть біля палацу Долмабахче
Палац Долмабахче. Вид з протоки
Галатасарайський університет
Одна з трьох тисяч мечетей



Хто не зміг припаркуватись на набережній для риблки - купує катер
Круїзні лайнери. Не знаю, який там був "Титанік", але розміри цих вражають
Але ознак життя на лайнері не виявлено
Капітан нашого судна та антиросійський турист з Азербайджану намагаються розібратись в навігації

Кладовище старих кораблів
Підводний човен. Музейний експонат
Нова мечеть
На будь-якому плав.засобі можна посмакувати турецький бублик з чаєм. Нічого особливого, але такий собі місцевий колорит


Ну і на кінець фантастичні види Стамбулу під час заходу сонця. Нам пощастило

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам. Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору. Вид на Блакитну мечеть з площі

Літнє про сніжну Грузію

Тому, хто хоча б раз побував в фантастичній Грузії, вже ніколи її не забути. Грузія - країна, яка назавше лишається в твоєму серці. Грузія стає часточкою твоєї душі. Грузію складно описати, Грузію складно показати на фото та відео, Грузію можна лише відчути. Безкрайні простори Кавказу та до неймовірності добрий і гостинний грузинський народ, хінкалі та грузинське вино будуть ще довго снитись вже тут, в Україні. Цього разу ми, нарешті, потрапили в Грузію взимку. І, за іронією долі, потрапили навіть двічі. Кавказ зимою виглядає зовсім інакше і теж неповторно. Із-за "відсутності" снігу (за словами Інтернет-бійців), цього року курорт Гудаурі був наполовину порожній. І хоч його (снігу) дійсно було менше, аніж в минулі роки, свій паудер ми знайшли.

Міккі-повар. Фестиваль вуличної їжі