К основному контенту

Стамбул. Коти. Чай. Транспорт

Стамбул найбільше запам'ятався кількістю котів. Коти довкола - на дахах, у вікнах, в ресторанах, на кладовищах. Оскільки я позитивно ставлюсь до цих мімімішних тварин, то ніякого дискомфорту це не доставляло, а навпаки...




Чим Стамбул напрягав, так це великою кількістю людей. Та, в принципі, це єдине, що напрягало. Стамбул - це майже 7 мільйонів населення та ще стільки ж туристів щовихідних (склалось таке враження :))

Один з підземних переходів Стамбула


Цікава річ, в Стамбулі майже кругом відсутній алкоголь. Заборони ніякої немає, просто його з релігійної точки зору не можна продавати біля мечетей. Але, основна фішка в тому, що на один магазин чи ресторан в Стамбулі приходиться по 3 мечеті :)

Транспорт та трафік. Транспорт в Стамбулі сучасний та оновлений. Найшвидші та найзручніші - трамвай та метро. Трамваєм можна дістатись в будь-яку точку міста. З автобусами складніше. Стамбул - суцільний затор. Пішки зазвичай швидше, аніж автобусом. Є ще таксі. Зловити таксі можна в будь-де. Автомобілі старенькі. Та і коштують недешево. І стояти в заторі все одно доведеться.

Трафік
Трамвай
Нічне таксі
Вивантаження парому
Підкріпитись в Стамбулі не проблема. На кожмному кроці знаходяться різноманітні ресторанчики, де подають турецьку кухню. Також довкола продають бублики, смажені каштани та кукурудзу. 





Ще одна цікава річ - в Стамбулі майже на кожній вулиці сидять чоловіки, які за 3 ліри почистять вам взуття та розкажуть свіжі новини. 



Ну, і чай. Турецький чай - це більше традиція, аніж смак. Турецький чай схожий зазвичай на наш Ліптон. І заварюють його в схожих пакетиках, потім розливають по спеціальним склянкам. Але це теж колоритно і цікаво :)

Турецький чай
Резюмуючи, хочу сказати, що Стамбул комусь подобається, рідше - ні, але це місто, в якому обов'язково варто побувати хоч раз в житті. Чи повернусь туди я? Так, думаю повернусь. Лишилось багато місць, які варто відвідати. Але це вже при нагоді.


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам. Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору. Вид на Блакитну мечеть з площі

Літнє про сніжну Грузію

Тому, хто хоча б раз побував в фантастичній Грузії, вже ніколи її не забути. Грузія - країна, яка назавше лишається в твоєму серці. Грузія стає часточкою твоєї душі. Грузію складно описати, Грузію складно показати на фото та відео, Грузію можна лише відчути. Безкрайні простори Кавказу та до неймовірності добрий і гостинний грузинський народ, хінкалі та грузинське вино будуть ще довго снитись вже тут, в Україні. Цього разу ми, нарешті, потрапили в Грузію взимку. І, за іронією долі, потрапили навіть двічі. Кавказ зимою виглядає зовсім інакше і теж неповторно. Із-за "відсутності" снігу (за словами Інтернет-бійців), цього року курорт Гудаурі був наполовину порожній. І хоч його (снігу) дійсно було менше, аніж в минулі роки, свій паудер ми знайшли.

Міккі-повар. Фестиваль вуличної їжі