Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам.
Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору.
 |
| Вид на Блакитну мечеть з площі |
 |
| Внутрішній двір Султанахмет |
 |
| Мінарет |
 |
| Прибирання після намазу |
Айя-Софія знаходиться навпроти Султанахмет. Їх розділяє лише невеличка площа та фонтан. Айя-Софія - патріарший православний собор, заснований в 324р і більше тисячі років - найбільший собор в християнському світі. Потім - мечеть, зараз - музей. Що дуже цікаво, всі фрески і розписи собору були збережені і зараз цікаво контрастують з мусульманськими написами.
 |
| Вид з площі |
 |
| Іслам та християнство зовсім поруч |
 |
| Другий поверх храму |
Мозаїчні зображення теж дуже гарно збереглися
 |
| Свастончики теж присутні |
 |
| Султанахмет з вікна Айя-Софії |
Потім ми сіли на сучасний стамбульський трамвай та вирушили в сторону палацу Долмабахче. Це резиденція османських султанів, побудована в 1850х роках і стала другим місцем їх проживання.
А потім ми зробили одну помилку. Вирішили дістатись фортеці Румелі Хісари, звідки має відкриватись струйовий вид на Босфор. Але ж хто знав про сурові стамбульські затори. Як результат відстань в 10км довелось форсувати майже дві години. Поцілували замок фортеці і направились вечеряти на набережну.
До речі, Стамбул - це не лише постійні затори, але і неймовірна кількість люду. Фотографії третього дня приблизно передадуть атмосферу і кількість. А насолодитись тишею і красою міста можна лише після опівночі.
 |
| Айя-Софія вночі |
 |
| Султанахмет вночі |
Комментарии
Отправить комментарий