К основному контенту

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам.

Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору.

Вид на Блакитну мечеть з площі

Внутрішній двір Султанахмет
Мінарет



Прибирання після намазу
Айя-Софія знаходиться навпроти Султанахмет. Їх розділяє лише невеличка площа та фонтан. Айя-Софія - патріарший православний собор, заснований в 324р і більше тисячі років - найбільший собор в християнському світі. Потім - мечеть, зараз - музей. Що дуже цікаво, всі фрески і розписи собору були збережені і зараз цікаво контрастують з мусульманськими написами.
Вид з площі
Іслам та християнство зовсім поруч
Другий поверх храму




Мозаїчні зображення теж дуже гарно збереглися





Свастончики теж присутні
Султанахмет з вікна Айя-Софії
Потім ми сіли на сучасний стамбульський трамвай та вирушили в сторону палацу Долмабахче. Це резиденція османських султанів, побудована в 1850х роках і стала другим місцем їх проживання.







А потім ми зробили одну помилку. Вирішили дістатись фортеці Румелі Хісари, звідки має відкриватись струйовий вид на Босфор. Але ж хто знав про сурові стамбульські затори. Як результат відстань в 10км довелось форсувати майже дві години. Поцілували замок фортеці і направились вечеряти на набережну.

До речі, Стамбул - це не лише постійні затори, але і неймовірна кількість люду. Фотографії третього дня приблизно передадуть атмосферу і кількість. А насолодитись тишею і красою міста можна лише після опівночі.

Айя-Софія вночі
Султанахмет вночі

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Байк-тур Словаччиною. День 5. Zilina - Chata pod Suchym

День 5(7 травня). Zilina - Chata pod Suchym Пробіг - 55.97км Набір/скидання висоти - 1188м Це був п*ятий і останній наш велодень в Словаччині. Ми зупинились у словацьких друзів в Жиліні. І, після фізично складної ночі знайомств з місцевими пабами та танцями на столах, рано вранці разом з цими ж друзями все ж таки вирушили на підкорення місцевих гір. Кінцевою точкою нашого кільцевого маршруту мала стати Chata pod Suchym. Це готель-корчма, що розташований на висоті 1100м над рівнем моря, в горах. Але дістатись туди можна лише або пішки, або велосипедом. Це один з улюблених словаками трекінгово-велосипедний маршрут, але пройти по ньому може фізично підготовлена людина. Та і місцями велосипед доведеться нести на собі :)

Міккі-повар. Фестиваль вуличної їжі

В Словаччину з України велосипедом або Як ми тестили безвіз. Пошук житла

Пошук житла винесу окремим постом. Основна суть проблеми вже викладена вище. На пошуки житла у мене пішов десь тиждень і, в загальному рахунку, близько 10 годин вільного часу. Довелось підключати словацьких друзів для перекладу тексту для бронювання і періодичні “продзвони” в обрані пансіони. Проблема виявилась більш серйозою, аніж я міг собі представити. І словацьку фразу "šalený východ"(шалений Схід) я відчув на всі 100%. Майже ніхто в тому регіоні не користується електронною поштою. Вона як би є у всіх, але відповідь ніхто не пише. Про букінг.ком там взагалі ніхто не чув:) Частина пансіонів просять бронювати через сайт, але потім починають тобі надзвонювати і щось торохтіти словацькою, при чому при бронюванні я вказував, що комунікація лише імейлом.