К основному контенту

В Словаччину з України велосипедом або Як ми тестили безвіз. Початок

Словаччину на авто з велосипедом я відвідав минулого року і одразу влюбився в цю країну, її природу і в ідеальні умови для велосипедистів, як матрасників:) так і шосерів з даунхільщиками. А цього року Україна отримала довгоочікуваний безвіз, тому одразу виникла ідея його затестувати. Разом з цим, маю бажання пропагувати велотуризм та велосипед в цілому, в першу чергу, серед друзів і знайомих, які тільки почали катати, або планують. Друзі зголосились дуже швидко. На момент написання першого посту велощоденника зібралось нас 8 людей. Майже всі новачки, з мінімальним накатом. На цій кількості бажаючих “реєстрацію” в цей похід вирішив закрити.



Аби не витрачати багато часу на переїзди на транспорті з велом, вирішили їхати потягом до Ужгорода, перетинати кордон і катати на сході Словаччини, відвідавши найцікавіші місця. За попередніми запланованими треками, необхідно буде проїжджати до 70км на день з набором висоти до 1000м.

Учасники походу: Дмитро, два Сергія, Юра, Олександр, Оля, Оксі, Юля
Дати подорожі: 7-12 липня
Велосипедна частина: 8-11 липня
Погода: плануємо сонце
Ровер: У автора допису - кастомізований, на базі GT Avalanche elite
Запланований вело маршрут: Ужгород - Вельке Слеменце - Земплінська Ширава - через гори в Сніну - через гори до Морського Ока - Земплінська Ширава - Ужгород
Довжина запланованого маршруту: 250-280км.
Бюджет загалом: буде оновлюватись, поки 365 грн плацкарти на потяг №99 Київ - Ужгород(туди-назад)

Перша проблема, з якою я зіштовхнувся - це житло. Більшість учасників зголосились їхати без наметів, тому довелось шукати місця для ночівлі. Перший і третій день я запланував зупинитись в межах озера Земплінська Ширава. І все б нічого, але це дуже популярний регіон серед словаків влітку. На букінгу варіантів майже немає, окрім дорогих готелей, тому шукав на місцевих ресурсах. І тут сплив ще один нюанс - в гостьові будинки та пансіони не бажають брати туристів на один-два дні, чекаючи місцевих, які одразу заїжджають на декілька тижнів. Чим все закінчиться, я опишу в наступному пості

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам. Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору. Вид на Блакитну мечеть з площі

Літнє про сніжну Грузію

Тому, хто хоча б раз побував в фантастичній Грузії, вже ніколи її не забути. Грузія - країна, яка назавше лишається в твоєму серці. Грузія стає часточкою твоєї душі. Грузію складно описати, Грузію складно показати на фото та відео, Грузію можна лише відчути. Безкрайні простори Кавказу та до неймовірності добрий і гостинний грузинський народ, хінкалі та грузинське вино будуть ще довго снитись вже тут, в Україні. Цього разу ми, нарешті, потрапили в Грузію взимку. І, за іронією долі, потрапили навіть двічі. Кавказ зимою виглядає зовсім інакше і теж неповторно. Із-за "відсутності" снігу (за словами Інтернет-бійців), цього року курорт Гудаурі був наполовину порожній. І хоч його (снігу) дійсно було менше, аніж в минулі роки, свій паудер ми знайшли.

Міккі-повар. Фестиваль вуличної їжі