К основному контенту

Родос

Ніколи не очікував чогось фантастичного від грецьких островів. В планах відвідин Греції у мене теж ніколи не було. Але так склалось, що замість запланованої Барселони і розгільдяйської авіакомпанії Vueling доля занесла мене на Родос.

Їхати довелось туристичним чартером з проживанням в такому ж туристичному готелі. Це найменш улюблений вид відпочинку для моєї гіперактивної тушки, тому одразу було вирішено використовувати готель (наполовину заповнений росіянами) лише для ночівлі. Проблему пересування як завше вирішило прокатне авто.

З прокатом на Родосі не все так просто. Ціни на автомобілі на порядок вищі, аніж в інших країнах Європи, з урахуванням того, що сам туристичний сезон ще не почався. До того ж стан самих автомобілів не найкращий. Місцеві греки радять брати авто через посередників, що і було зроблено. Ціна прокату без урахування страховки дійсно вийшла нижча, приблизно вдвічі. Але в результаті, куплена повна страховка у посередника ніяк не визнається компанією, яка надає автомобіль. Тому будьте дуже обережні при бронюванні автомобілів в Греції. Авто обійшлось в 200євро на 8 днів + 72 євро страховка + 65 євро паливо за весь час перебування. 




За 8 днів перебування на Родосі мені вдалось заїхати в кожен його куточок. Острів невеликий, перетнути його можна за одну годину з гаком. Перебування в Греції дуже схоже на перебування в Турції. Особливих відмінностей я для себе не відмітив. Схожі ландшафти, схожі пляжі та відношення до туристів. Та і сама Турція дуже гарно відніється з північної частини о.Родос, за приблизно 30євро в обидві сторони можна дістатись водним транспортом турецьких берегів.

В перший же день махнули на найвіддаленішу точку від нашого місця дислокації - мис Прасонісі (Prasonisi). Це невеличкий острів в нижній частині Родосу, де влітку рівень води падає і мис з островом поєднує невеличкий перешийок, розділяючи Егейське та Середземне моря. Із-за різниці температур води тут постійно дме вітер, перетворюючи Прасонісі на рай для вінд- та кайтсьорферів.


В цей день ми вирішили об'їхати острів Родос по його периметру, відвідуючі найцікавіші місця на західному узбережжі. Одразу невеличке застереження :) Якщо північна та східна частини острову обжиті і паливні заправки знаходяться там на кожному кроці, то в західній його частині справи набагато сумніші і майже на 90км відстані ці самі заправки ви можете не зустріти. Нам пощастило, ми дотягли :)

Monolithos. Моноліт чи Моноліфос - невеличке поселення в 30км від Прасонісі, де знаходиться побудована в 1480 році фортеця на висоті 100м над рівнем моря. Звідси відкриваються фантастичні краєвиди на західне узбережжя острову. Для мене це був найкращий і найемоційніший спот. Все це супроводжує важкозрозуміла мелодія, яка доноситься вітром з  усіх сторін знизу від моря. Як виявилось, мелодія формується внаслідок сотень дзвіночків, які знаходяться на тваринах що пасуться в лісі десь внизу. 

Kritinia Castle. Ще одна фортеця на західній частині острову. Про неї в путівниках майже немає інформації, але, як на мене, - це теж одна з найкращих точок на острові. На цьому наш перший день і наша найдовша поїздка закінчились.

В наступні дні ми робили короткі "вилазки", комбінуючи їх з перебуванням на пляжі, тому окремо описувати кожен день не буду і хочу поділитись лише найцікавішими місцями, де довелось побувати.

Місто Родос. Обов'язково потрібно відвідати. Особливо його центральну частину - старе місто та набережну. Довкола старого міста знаходиться довжелезна стіна фортеці, яка вражає своїми масштабами, порівнюючи з нашими кам'янець-подільськими. На огляд міста є сенс виділяти повний день, дивитись є що. Місто античне, перші поселення тут зафіксовані ще за 4000 років до н.е. Саме тут згідно легенд знаходився Колос Родоський - одне з семи чудес античного світу. Самого Колосу ви, звісно, не побачите, але, маючи гарну уяву та скуштувавши місцевий алкогольний напій узо, побачити його буде можливість. 

Акрополь в м.Родос






Місто Ліндос. Вважається найцікавішим для туристів містом на острові. Нічого не можу сказати, не вразило. Все місто - суцільний сувенірний базар, де в кожній лавці продають однакові сувеніри - магнітики, тарілки, мило тощо. Цікавий вид відкривається на місто з фортеці, яка розташована над містом - біленькі дахи будинків виглядають незвично. До речі, до фортеці вас можуть доставити на віслючках. 5 євро туди, 5 євро назад. Вхід в саму фортецю - 6 євро. Сенс увійти є, особливо для любителів фото та відеозйомки. 





Віслюкове таксі. Ціна в одну сторону - 5 євро
Поруч з Ліндосом знаходиться бухта святого Павла, з невеличкою церквою поруч, де ми зустріли російськомовне подружжя під час псевдо ритуалу весілля.

Бухта святого Павла


Також на острові існують два інші цікавих для туристів об'єкти - долина метеликів та "7 джерел" (Seven springs). В долині метеликів ми метеликів не знайшли, оскільки поки для них не сезон. Сам парк невеликий і цікавий своєю флорою та фауною, незвичною для Родосу. Мені він здався дуже схожим на пилипецький водоспад Шипіт з підходами до нього. Вхід в парк поки що безкоштовний.

В Seven springs нічого особливого. 7 струмочків (хоча їх незалежність один від одного сумнівна :)) впадають в один струмок. Тут є цікавий "атракціон" - дренажний канал довжиною 150-200 метрів, через який і ходять туристи із взуттям в руках. Низько, вузько, темно, по коліна у джерельній прохолодній воді. Без ліхтариків виходить дуже цікаво. Задумався про облаштування схожого атракціону в межах Києва. Схожих дренажів у нас тут безліч. 

Пляж. Пляжів та бухт, що не належать ніяким готелям на Родосі вдосталь. Як не особливі поціновувачі тюленячого відпочинку, ми вподобали одну мальовничу бухту з невеликою кількістю людей. Tsambika Beach. Дістатись можна лише на авто. Поруч - старовинний монастир і оглядовий майданчик, на який ведуть майже 300 сходинок від автомобільної парковки. 

Tsambika Beach
З активностей Родос може запропонувати віндсьорфінг та кайтсьорфінг. Травень - це лише початок сезону, тому кайт-школу ми зустріли тільки на Прасонісі. Віндсьорфінг же доступний будь-де. 

Самі греки не особливо привітні і не відрізняються "гостинністю" від більшості морських туристичних курортів. Одного разу до нас вискочив хазяїн одного з ресторанів, де ми хотіли пообідати і попросив поставити наш автомобіль на іншу парковку, якщо ми не плануємо їсти у нього. Щоб ви розуміли, паркінг на декілька десятків авто і наш автомобіль був там єдиний. Обідали ми вже в іншому закладі. Власне для мене 50% вражень про країну становить місцеве населення, можливо тому до цього часу улюбленими країнами лишаються Грузія і Італія, куди з радістю готовий повертатись.

В цілому, Родос лишив приємні враження, хоч і не найкращі. Чи приїду я сюди вдруге? Не приїду. Це ідеальне місце для пенсіонерів :) Єдиним виключенням є мис Прасонісі, де відпочивають та катають сьорфери. А я ставлю ще одну "галочку" на своїй мапі подорожей. 


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам. Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору. Вид на Блакитну мечеть з площі

Літнє про сніжну Грузію

Тому, хто хоча б раз побував в фантастичній Грузії, вже ніколи її не забути. Грузія - країна, яка назавше лишається в твоєму серці. Грузія стає часточкою твоєї душі. Грузію складно описати, Грузію складно показати на фото та відео, Грузію можна лише відчути. Безкрайні простори Кавказу та до неймовірності добрий і гостинний грузинський народ, хінкалі та грузинське вино будуть ще довго снитись вже тут, в Україні. Цього разу ми, нарешті, потрапили в Грузію взимку. І, за іронією долі, потрапили навіть двічі. Кавказ зимою виглядає зовсім інакше і теж неповторно. Із-за "відсутності" снігу (за словами Інтернет-бійців), цього року курорт Гудаурі був наполовину порожній. І хоч його (снігу) дійсно було менше, аніж в минулі роки, свій паудер ми знайшли.

Міккі-повар. Фестиваль вуличної їжі