К основному контенту

Байк-тур Словаччиною. День 4(5 травня). Popradske Pleso & Kezmarok

Пробіг - 33.69км
Набір висоти - 595м
Скидання висоти - 596м

В четвертий катальний день з рекомендацій місцевих словаків ми вирушили на Попрадське Плесо, яке знаходиться на 300 метрів над рівнем моря вище за Штрбське. І, можливо, із-за цього не є таким популярним. Дорога до цього озера починається зі сторони Штрбського озера, але закрита для автомобілей. Тому звідси або пішки, або велом.

Подолавши цю відстань, перед вами відкриється неймовірна краса Високих Татр. Це найкраще і найкрасивіше місце за всю нашу поїздку. Фантастична велич гір та дзеркальна поверхня озера в поєднанні з кришталево чистим повітрям залишаться в пам*яті назавше.










Довкола озера є стежка, вздовж якої розташовані місця для перепочинку. З кожної точки відкриваються різноманітні чудові гірські пейзажі, тому обов*язково раджу обійти озеро.

Але несподівано і непрогнозовано почався дощ, що змінив наші плани на гірські покатушки, тому ми спуститись і на авто переїхати на рівнину в місто Кежмарок. Планували просто покатати по місту, але ненароком втрапили на велодоріжку вздвож річки, яка вивела нас за місто і ми вирішили зробити коло через ліси-поля і заїхати в місто вже з іншої сторони.


І це теж було правильне рішення :) В цих лісах-полях ми зустріли оленів, справжніх оленів. Та і цікавий ландшафт ні на хвильку не давав сумніватись в рішенні виїхати за межі міста. Ну і безмежні рапсові(ріпакові) поля, що разом з блакитним небом утворювали наш рідний український прапор.








Загалом вразило те, що більшість офіційних веломаршрутів пролягають по звичайним сільським чи лісовим грунтовим дорогам, які промаркували згідно з рівнем складності і просто нанесли на одну мапу. Ці самі мапи розміщенні в кожному регіоні і місті. Дуже хочеться, щоб і у нас в країні з*явилось щось схоже, тим більше це не вимагає великих фінансових вливань.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам. Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору. Вид на Блакитну мечеть з площі

Літнє про сніжну Грузію

Тому, хто хоча б раз побував в фантастичній Грузії, вже ніколи її не забути. Грузія - країна, яка назавше лишається в твоєму серці. Грузія стає часточкою твоєї душі. Грузію складно описати, Грузію складно показати на фото та відео, Грузію можна лише відчути. Безкрайні простори Кавказу та до неймовірності добрий і гостинний грузинський народ, хінкалі та грузинське вино будуть ще довго снитись вже тут, в Україні. Цього разу ми, нарешті, потрапили в Грузію взимку. І, за іронією долі, потрапили навіть двічі. Кавказ зимою виглядає зовсім інакше і теж неповторно. Із-за "відсутності" снігу (за словами Інтернет-бійців), цього року курорт Гудаурі був наполовину порожній. І хоч його (снігу) дійсно було менше, аніж в минулі роки, свій паудер ми знайшли.

Міккі-повар. Фестиваль вуличної їжі