К основному контенту

Під блакитним небом Тоскани.

Італія - одна з моїх найулюбленіших країн, в яких мені доводилось бувати. Італія - це перша закордонна країна, до якої я потрапив в далекому дитинстві. Можливо як раз це і відіграло суттєву роль і мальовнича Італія запала мені глибоко до душі.

Вперше я потрапив до Італії двадцять років тому  як "дитя Чорнобиля" в звичайну італійську родину. З часом вивчив мову(яку згодом успішно забув :)), у мене з'явились нові друзі, з якими я періодично проводив час влітку. Йшли роки, зв'язки втратились. Через 20 років на моєму шляху трапились люди, які допомогли знайти старих знайомих. І ось, влітку 2013 я вкотре відправився до Італії зустріти своїх друзів та паралельно погарцювати тосканську землю. 

7 днів, прокатне авто, 1500км доріг Тоскани, неймовірні ландшафти, нові знайомства, справжня піцца та фантастичне італійське вино.


День 1-2. Pontedera, Pisa, Lucca, Calafuria.

Мої друзі живуть в тихому містечку під назвою Понтедера в 35км від Пізи, в якому вже багато років виготовляють моторолери Piaggio та всесвітньо відому Vespa. Тут я і зупинився на декілька днів, щоб насолодитись справжнім італійським неспішним буттям, згадати минуле та провести вечори в гомінких компаніях друзів, яких не бачив 20 років.
Pontedera, 6.00 a.m.
Паралельно робились вилазки в два сусідніх туристично-привабливих міста - Піза та Лукка. Найвизначнішим об'єктом Пізи, звісно, є падаюча Пізанська Вежа. Веселили купи унікальних та креативних туристів, позуючих та "тримаючих" вежу на фото :)
Leaning Tower of Pisa
Pisa
Arno River, Pisa
По шаленим серпантинам злітали на пару годинок в місто Лукка, відоме своїми стінами та укріпленнями, що розташовані по периметру всього міста

Lucca
Lucca
Оскільки я є фотоманіяком, то, незважаючи на італійські паті до пізнього вечора, кожен мій ранок починався приблизно о 3:30. У мене був час привести себе до ладу та дістатись до потрібного місця чи міста до настання "золотої години", тобто до початку сходу сонця. В один з таких ранків я здійснив автопробіг до Калафурії, де свого часу розташовувався укріп район міста Ліворно. О пів на п'яту ранку там я зустрів лише трьох дайверів, які досліджували затоплені стіни фортеці. Ну що сказати? Мрія будь-якого фотографа. 

Calafuria
Calafuria
День 3. Cinque Terre

Для Чінкве Терре я виділив окремий день. Ці містечка знаходяться на певній відстані від мого місця дислокації, але, завдяки європейським автобанам, до них я дістався дуже швидко. Чінкве Терре в перекладі означає п'ять земель. Дійсно, п'ять мальовничих міст побудовані на скелях і розташовані на узбережжі Середземного моря. Рух транспорту обмежений. Пересуватись між містами можна лише потягом. 

Monterosso al Mare
Monterosso al Mare
Monterosso al Mare
 Насправді, щоб насолодитись перебуванням в Чінкве Терре та обстежити всі місця одного дня замало. Тому, начитавшись стислої інформації про п'ять земель, я вирішив прогулятись "стежкою кохання", яка пролягає між містами Монтероссо аль Маре та Вернацца. Друзі, не вірте романтичним назвам :) Щоб ви розуміли, стежка кожання - це більше 5км непролазних джунглів з перепадами висот в 150-200метрів. Додаємо 35 градусів в тіні, відсутність вітру і отримуємо дуже цікаву неочікувану пригоду. Дупою відчував подвох, тому узяв з собою 1,5 літри води, якої пізніше відпаював помираючих туристів посеред маршруту:) Через декілька годин двобою з нещадним сонцем та спекою, перед моїми очима відкрилася Вернацца. Я зрозумів, що воно було того варте.

Vernazza

День 4. Краєвиди Тоскани, Siene, Montalcino

Розпрощавшись з друзями та усівшись в свій Пунто, з яким ми вже добре здружились, я махнув в глиб Тоскани насолоджуватись її краєвидами до сходу сонця. 

Toscana
Toscana
Toscana
Toscana
Toscana
Toscana
В Сієні я зупинився ненадовго. Через декілька днів повинні відбутись щорічні скачки Паліо і в цей день була фінальна репетиція. Нормальні фото не вдалось зробити, але відео з події є. Його можна подивитись в кінці цього топіку. 

Ніч четвертого дня я провів в центрі Тоскани в Монтальчіно, насолоджуючись італійськими піснями та справжнім тосканським вином - Brunello di Montalcino.


Montalcino
Sunset in Montalcino

 День 5. Галопом по Тоскані: Pienza, Montepulciano, Chianciamo Terme, Camping Village "Il Poggetto"

В п'ятий день довелось "політати" по іншим запланованим містам Тоскани, в кожному з яких я зупинявся на декілька годин. Відклався в пам'яті схід сонця, який я зустрів на лавці в Chianciamo Terme з видом на пагорби Тоскани. Порожнє місто ще спало, довкола ні душі. Лише перші пташки починали прокидатись та дратували неймовірну тишу своїм співом. Краса.
Sunrise in Chianciamo Terme
Фінальною точкою цього дня повинен був стати кемпінг Camping Village "Il Poggetto", в якому я заздалегідь цілеспрямовано забронював собі койко-місце за 18 єврів. З майже безкоштовною ночівлею, я отримав заряд позитиву, купу знайомств з молодими людьми з усіх куточків світу та безліч історій до самого ранку про мандрівки світом. В такі моменти розумієш неоціненний внесок в своєчасне вивчення англійської мови :)

Guys from camping

День 6. Firenze

Майже не спавши в кемпінгу, ще за темно, я, в вже покритому пилюкою Пунто, виїхав в сторону Флоренції. На площі Мікеланджело я опинився до світанку. Разом зі мною там вже тусувалось декілька горе-фотографів:)

Firenze
Firenze
Firenze
Firenze
Потинявшись декілька годин порожнім містом та скуштувавши смачної місцевої кави у першій кав'ярні що відкрилась, я виїхав у напрямку Пізи. Зробив це як раз в той час, коли перші автобуси з туристами почали в'їжджати до міста.

Невеличкий відступ. Ця подорож у мене була самостійна, я вперше не від кого не залежав, тому міг вільно прокидатись серед ночі і їхати куди очі дивляться. На скільки ж це круто швендяти по порожнім містам, за відсутності шалених отар з галасливими туристами. Порожні вулиці, по яким можна нескінченно гуляти, слухаючи свою улюблену музичку. Раджу спробувати! :)


День 7. Останній. Море.

Близькі та друзі знають мене як активного двіжуна і  те, що тюленячий відпочинок на морі за відсутності сьорфу або інших активноестей не для мене. Пляжний відпочинок зазвичай у мене асоціюється з купами людей, які переступають один через одного задля того, щоб дістатись до прохолодного водоймища. Цього разу все було інакше.

Мій італійський друг Лоренцо влаштував мені неймовірний останній день в Італії. Ми поїхали в Тірренію. Це невеличке поселення, що простягається вздовж середземноморського узбережжя з чистими пляжами, білим піском і, як я люблю, без туристів:) Лише італійці та італійські ганделики "для своїх". Море, сонце, італійки...






Люди.

Італійці - неймовірна нація. Нація, яка переживає всі свої негаразди через посмшіку та сміх. Товариські та чуйні, гомінкі та веселі. Вони гарні друзі, гарні слухачі. Вони як пляшка з шампанським. 

Наостанок, декілька фото людей, яких я закарбував на матриці своєї камери...







Ну і обіцяне відео

Комментарии

  1. Гарна пригода, чудові фото та враження. За сім днів -стільки всього!

    ОтветитьУдалить
  2. Дякую, Дмитро, за чудові світлини і коментарі до них!

    ОтветитьУдалить
  3. Вражає. А ти казав що не можеш похизуватися дуууже насиченим днем свого життя. Он скільки всього за один тиждень. А ти кажеш-день :)

    ОтветитьУдалить

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Стамбул. День другий. Султанахмет. Айя-Софія. Палац Долмабахче.

Другий день у нас розпочався з ранішнього намазу о 5:20, коли мулли 3000 мечетей Стамбулу почали зазивати до молитви. Повірте, в тому місті немає жодного місця, де можна сховатись від цих звуків. Ані закриті вікна, ані глибоке підземелля вас не врятує. Я людина трохи віруюча, але молитись якось в таку рань не хотілось, хоча на третій день мимоволі вже починаєш підспівувати східним мотивам. Отже, не чекаючи мільйонів туристів та в перерві між намазами ми направились в мечеть Султанахмет. Її також називають Блакитною Мечеттю із-за внутрішньої мозаїки відповідного кольору. Вид на Блакитну мечеть з площі

Літнє про сніжну Грузію

Тому, хто хоча б раз побував в фантастичній Грузії, вже ніколи її не забути. Грузія - країна, яка назавше лишається в твоєму серці. Грузія стає часточкою твоєї душі. Грузію складно описати, Грузію складно показати на фото та відео, Грузію можна лише відчути. Безкрайні простори Кавказу та до неймовірності добрий і гостинний грузинський народ, хінкалі та грузинське вино будуть ще довго снитись вже тут, в Україні. Цього разу ми, нарешті, потрапили в Грузію взимку. І, за іронією долі, потрапили навіть двічі. Кавказ зимою виглядає зовсім інакше і теж неповторно. Із-за "відсутності" снігу (за словами Інтернет-бійців), цього року курорт Гудаурі був наполовину порожній. І хоч його (снігу) дійсно було менше, аніж в минулі роки, свій паудер ми знайшли.

Міккі-повар. Фестиваль вуличної їжі